Сашко Положинський

Руслан Павленко , 8 февраля 2010 в 21:41

Сашко Положинсьский про вибори, новый альбом та шоу-біз

Інтервью Сашка Положинського, лідера гурту "Тартак" про останні події в своєму творчому житті, та звідки він заробляє гроші.

- Ви один із небагатьох, хто не “продався” чинному прем’єр-міністрові країни в межах акції “З Україною в серці”. Цікаво, а як заробляєте на життя, і чи вам вистачає?

- Суто музикою заробляти складно – для цього в Україні треба бути дуже популярним артистом. Та й тоді часто доводиться йти на компроміси, що я, наприклад, робити не люблю. Але мені в цьому значно поталанило – допомагають різноманітні “суміжні” заробітки, які не заважають займатися “Тартаком”: робота на телебаченні або радіо, ведення концертів, можу сценарій написати на замовлення або й пісню. Стосовно розміру заробітку, то, звісно ж, хочеться якнайбільше. Не соромлюся про це говорити, бо гроші для мене є не життєвою цінністю, а просто засобом до існування та реалізації власних проектів. Що більше грошей матиму, то більше проектів зможу втілити, тим якісніше вони виглядатимуть. А різноманітних ідей у мене, повірте, ду-у-уже багато!

- Ви, мабуть, один із найпатріотичніших українських виконавців. Хто виплекав у вас ці патріотичні нотки?

- Патріотизм мені здається абсолютно природним почуттям людини. Просто в різних людей він по-різному проявляється, набуває неоднакової сили та спрямування. Тут уже діють різні чинники – не лише внутрішні, а й зовнішні. Люблю думати, мислити, аналізувати. Люблю спілкуватися, отримувати інформацію, ділитися нею, дискутувати... А ще, знайомлячись із різними людьми та з новими фактами, слухаючи пісні та читаючи книжки, беручи участь у якихось великих чи маленьких подіях, подорожуючи рідною країною, вдихаючи аромати степового вітру та милуючись придніпровськими краєвидами, занурюючись у води лісового озера чи гірської річки, беручи до рук петриківську таріль або опішнянський глечик, уперше приміряючи решитилівську або косівську вишиванку, – по краплі вбираєш у себе все нові й нові відчуття, які гармонійно переплітаються з усім тим, що вже було в тобі закладено від народження та згодом потрохи плекали мама, тато, бабуся й дідусь...

- Можете пригадати момент, коли чітко усвідомили, що незалежна Україна – це ваша відповідальність?

- Не моя персональна, а наша колективна! 1990 року бабуся подарувала мені вишивану сорочку, яку ще в юності вишивала для діда. До того ніколи не бачив її – ховали десь у таємних куточках бабусиної старої шафи. Та сорочка дуже стильно виглядала в комплекті з джинсовими штанами та жакетом. До того ж, тоді ще взагалі мало хто ходив у вишиванках, тож я сильно привертав до себе увагу, одягаючись так. Так от – вперше так одягнувся, коли брав участь у студентських акціях протесту тієї осені.

- Які бачите “рецепти” модернізації українського суспільства?

- О, це дуже складно! Все починається з себе! Кожен повинен усвідомити, що ніхто, крім нас самих, для нас нічого доброго не зробить. А щоб ми самі могли щось змінити у своїй державі, мусимо не лише цього захотіти, але й почати працювати. Працювати і над собою – змінюючи себе на краще, виробляючи правильну систему цінностей, набуваючи нових сучасних знань та умінь, і працювати в сфері суспільного життя, потрохи змінюючи на краще все довкола.

- Велика ймовірність, що президентом України стане Віктор Янукович. На вашу думку, що має робити суспільство, яке частково не сприймає такого лідера?

- Гадаю, в даний момент, Віктор Федорович нічим не гірший президент, аніж будь-який інший із основних претендентів на цю посаду. Якщо він дійсно змінився на краще, як люблять про нього казати останнім часом, і працюватиме не лише на користь власної персони та своєї партії, а й потрохи дбатиме про країну та народ, то й далі триватиме те напів-незалежне-напів-існування-напів-України, яке спостерігаємо останні вісімнадцять років. Або ж він створить гарну революційну ситуацію, а там уже, як Бог дасть!

- Чому гурт “Тартак” так рідко можна почути по радіо? Раніше були кліпи по ТБ, доволі хороша ротація на радіо. Чому цього немає тепер?

- Тут багато різних конкретних причин, які в загальному можна звести до одного. З часом правила існування на музичному ринку змінюються – він стає комерціалізованішим, сфери впливів і бізнес-інтересів чітко розподіляються, встановлюються жорсткі правила, в які все складніше вписуватися, маючи тверді переконання та власну ідеологію. Тому ми все помітніше пересуваємося з теле-радіопростору до простору всемережжя.

- Тому свій новий альбом “Опір матеріалів” ви не видали диском, а просто виклали в інтернеті? До чого призведе такий крок?

- Диска немає тому, що нам не запропонували вигідних умов його випуску. Вирішили, нехай краще люди слухають наші пісні, а ми при цьому збережемо всі права на них, аніж віддамо права й не відомо, чи “дійдуть” при цьому наші пісні до людей. А диск власним коштом завжди можна буде видати, коли цей кошт з'явиться. Поки для нас важливо, що люди завантажують, слухають і отримують від того задоволення.

- Чи є у вас кумири, якими захоплюєтеся і стараєтеся наслідувати?

- Так! Наприклад, Мирослав Симчич, сотник УПА на псевдо “Кривоніс”. Мешкає в Коломиї, де він не лише почесний мешканець, а й живий прототип пам'ятника воїнам УПА, які боролися й гинули за Україну. Пан Мирослав – людина складної долі, незламного духу, шаленого оптимізму та залізної волі. Познайомився з ним кілька років тому й відтоді не лише підтримую добрі стосунки, а й дуже пишаюся цим знайомством. Якщо комусь цікаво дізнатися про сотника Кривоноса більше, раджу пошукати книгу “Брати Грому”. Книгу видано невеликим накладом, але часом трапляється у книгарнях, тож знайти за бажання можна.

- Сашко, у багатьох складається враження, що ведете усамітнене життя. Поділіться особистим зі своїми прихильниками.

- Не люблю розмовляти на цю тему, адже приватне життя тому й називається приватним, бо стосується лише причетних до нього людей. Мешкаю у власній квартирі в одному з центральних районів Києва, харчуюся або вдома, або в недорогих ресторанах, і в мене є дівчина, яку кохаю! Коли одружимося? Не люблю загадувати наперед, бо звик жити й насолоджуватися кожним поточним моментом свого життя. Я кохаю, мене кохають – ми живемо в гармонії та взаємній повазі. Що буде завтра – ніхто не знає. Намагаємося так будувати наші стосунки, щоб вони завжди залишалися ідеальними, ми готові одружитися в будь-який момент.

- Що ви не любите робити з того, що наповнює звичайне життя людини?

- Голитися! Ніяк не можу навчитися робити це гарно та якісно – то якісь неголені клапті лишаю, що десь трохи поріжуся чи подряпаюся!

- В яких ситуаціях ви можете втратити контроль над собою?

- О, це трапляється миттєво! Зачепи мене “за живе”, покажи свою непорядність, продемонструй зневагу, прояви хамство, вчини несправедливість – від таких речей легко “планка падає”! Щоправда, останнім часом намагаюся навчитися контролювати себе, та щось поки не дуже виходить.

- Ви ведете здоровий спосіб життя – не курите, не вживаєте алкоголь. Розкажіть, як прийшли цього? Яку ідею в це вкладаєте?

- Ніяку! Свого часу спробував усе та зрозумів, що мені це категорично не подобається. А робити в житті те, що не подобається, - не звик. А ще не люблю запах прокуреності й перегару. Саме тому рідко буваю в закурених приміщеннях без особливої необхідності й не витримую тривалого спілкування з нетверезими людьми.

- Відомо, що ви не дозволяєте курити на своїх концертах у залі. Чи не наштовхувалися на перешкоди з боку організаторів через таку принципову позицію?

- Не можу заборонити чи дозволити курити, просто завжди прошу не робити цього під час нашого концерту. Від смороду й диму починаю задихатися, мені не вистачає повітря, пересихає в горлі та сльозяться очі. В таких умовах не можу якісно виступати, й сам не отримую задоволення від цього, й іншим задоволення не можу дати. Конфліктів не бувало – як правило, люди на наших концертах ставляться з розумінням до таких прохань.

А ще мені здається, що в умовах жахливої екологічної ситуації, коли й так безліч людей помирає від раку та інших несподіваних хвороб, ослаблювати себе добровільно, допомагати труїти й нищити самого себе – просто нерозумно. Я люблю своє життя, хочу прожити його здоровим і померти природною смертю. А самогубство мене мало приваблює!

Сашко Положинський: "Із твердими переконання та власною ідеологією на музичному ринку країни дуже важко"

Сашко Положинський: "Із твердими переконання та власною ідеологією на музичному ринку країни дуже важко"
Фото звезд и знаменитостей, «Тартак», Сашко Положинський

Комментарии

Загрузка...
Интер - программа на неделю