Алена Че , 5 января в 14:29

Ілона Мироненко: «Намагаюся прочитані книги пов’язувати з реальністю»

На ютуб-каналі «Книжковий парк»(Book park) можна побачити не лише відео з розповідями про книги, а й театралізовані постановки деяких творів. Сьогодні ми познайомимося з засновницею каналу, журналісткою та поетесою Ілоною Мироненко.

Ілоно, для початку розкажіть, будь ласка, з якою метою Ви створили ютуб-канал?

Ютуб-канал я створила, щоб поширювати читання, але згодом переконалася у тому, що змусити читати неможливо. Почавши знімати відео, я відправляла посилання своїм друзям і знайомим. Спочатку вони підписувались на канал, коментували відео, але згодом відсіялися. Натомість моя глядацька аудиторія все більше і більше стала поповнюватися людьми, які дійсно люблять читати і цікавляться книжковими новинками.

Багато Ваших відео зняті на природі, деякі з них театралізовані. Як виникла ідея створювати щось подібне?

Щодо відео на природі, то тут усе просто. Тоді я орендувала квартиру і не мала змоги зберігати у себе велику кількість книг. Отже, знімати на фоні книжкової полиці було ніяк. Зараз я працюю над цим. До речі, завдяки відео на природі канал і отримав свою назву «Книжковий парк». Щодо театралізованих постановок, то часом хотілось не лише розповісти про прочитані книги, а якось обіграти сюжет. До таких відео ставлення у глядачів неоднозначне. Колеги-блогери хвалять, дивуються, як мені вдається залучати до цієї справи друзів та знайомих. Та є і інші відгуки. Дехто каже, що це виглядає непереконливо, оскільки ми — непрофесійні актори.

Ну а Ви в подальшому маєте намір продовжувати знімати сюжетні відео?

Зараз у мене ремонт. Тому про це говорити зарано. Звичайно хотілося б робити якісний сюжетний контент. Це значно цікавіше, ніж просто розповідати про книгу, тому, сподіваюся, що знову повернуся до цієї справи через кілька місяців.

Звідки у Вас така любов до читання?

Моя мама працювала бібліотекарем і завжди приносила мені цікаві книги. Спочатку, як і більшість, я читала дитячі твори, а згодом перейшла на серйознішу літературу.

Окрім того, що Ви любите читати, Ви ще й сама пишете. Розкажіть про це докладніше.

Я з дитинства пишу вірші. Спочатку рими були стандартними, пізніше стала писати більш образно. Критика у дитячі та юнацькі роки я не мала, тому у 18 років за мамині кошти видала власну збірку, за яку тепер соромно. Через кілька років я почала працювати у газеті «Дніпрова зірка» (м. Канів). Показала свою книгу редакторові цієї газети Євгену Бруслиновському. Він перекреслив у ній майже все, залишив лише ті рядки, де на його думку були присутні яскраві образи. Це дало поштовх вдосконалюватися і показало напрямок, в якому слід було рухатися. При цій же газеті я заснувала літературний гурток, який відвідували поетеси-початківці з Канева і з ближніх сіл. Разом ми видали колективну збірку «До зими всього три хвилини». Переїхавши до Києва, я активно ходила на різні літературні заходи, познайомилася з поетичною тусівкою столиці, проте зараз вірші пишу рідше. Це пов’язано з написанням публіцистичної книги.

Про що Ваша майбутня публіцистична книга?

Моя публіцистична книга на тему трансплантації органів. У мого 17-річного друга відмовили нирки і він помер. З того часу ця тема не дає мені спокою. Я все більше й більше дізнаюся про те, що у багатьох країнах світу система трансплантації давно налагоджена. Не виняток — сусідні Білорусь і Росія. Після операції люди живуть повноцінним життям. А от в Україні це, на превеликий жаль, дуже складно. У моїй книзі можна буде знайти 4 історії реальних молодих людей, які змушені боротися за своє життя, інтерв’ю з лікарями і інформацію про те, як вирішити проблему. Книга вже написана. Наразі її читають рецензенти. До кінця січня планую розіслати рукопис у видавництва.

Чи не виникала у Вас думка про те, що можна поєднувати ведення ютуб-каналу і власну творчість?

Ні. У своїх відео я намагаюся прочитані книги пов’язувати з реальністю, деколи взагалі відхожу від книжкової тематики, а от начитувати власні твори і викладати їх на каналі бажання не маю. Неодноразово переконувалася у тому, що, якщо художні твори та публіцистика можуть зацікавити представників різних сфер діяльності, то поезія, на жаль, здебільшого цікава тільки самим поетам.

Яка у Вас професія?

За освітою я — журналіст. Маю досвід роботи редактора, але журналістика мене все ж приваблює більше. Зараз працюю у залізничній газеті «Магістраль», також дописую в журнал «Магістраль.Експрес», який безкоштовно розповсюджується у потягах «Хюндай». У газеті висвітлюємо теми економіки і транспорту. Тематика журналу різноманітна. Пишемо про все, що може зацікавити пасажирів — життя зірок, дозвілля, новини залізниці…

Які Ви любите фільми та музику?

Стосовно музики конкретних уподобань немає, оскільки вмикаю її у якості фону під час домашньої роботи. Дивлюся в основному документалістику або художні фільми, засновані на реальних подіях. Також цікавлюся українським кіно. З недавно побаченого сподобалися фільми «Кіборги» і «Будинок слова».

Ви — прихильниця активного чи пасивного відпочинку?

Взагалі активного. Дуже люблю подорожувати, кататися на роликах, грати у боулінг тощо. Але останнім часом не нехтую і пасивним відпочинком. Іноді корисно залишитися вдома з хорошою книгою.

«Над зозулиним гніздом» Кена Кізі

Комментарии

Загрузка...
Интер - программа на неделю