Ікона стилю про Український Тиждень Моди або чому не купують український одяг

26 октября 2009 в 23:25 Елена Зайцева

Наталя Шилова, яку називають в столиці іконою стилю, не проминула в своєму ЖЖ тему Українського Тижня Моди. Наводжу її думку, як здається одну з небагатьох виважену і професійну стосовно важливого питання - чому не купують одяг українських дизайнерів. До теми також додаю влучні зауваженні інших блогерів.

shylamyla: Давайте вже і я напишу про ЮФВ, не годиться іконі стилю мовчати. Знаєте, чому не хочеться купувати речі українських дизайнерів? Тому що їх соромно вивертати наізнанку. Топові українські дизайнери не вважають за потрібне обробляти шви брендованими стрічками, пришивати красиві дорогі бірки, пришивати бірки з інформацією про склад тканини та країну виробника, і додавати запасні гудзики та кнопки. Добре, фіг з наю, з ізнанкою, фурнітуру на речах українських дизайнерів хочеться сором"язливо прикривати рукою. Гудзики по 30 копійок з магазину "Світанок" - це стид! Фурнітура і сподня сторона речей - ось що різнить дизайнерські речі від речей з магазину "Зара". У випадку з українськими дизайнерами магазин "Зара" виграє всуху!

А от в амбіціях нашим талантам можна тільки позаздрити. Чомусь участь у сільскому весіллі з гучною назвою Фешн Вік підносить дизайнерське Его до рівня Мучіа Прада. І ціни підносить рівно туди ж. Хоча, судячи з того, що магазин "Зара" виграє в українських дизайнерів, ціни на їхнє лахміття мали б бути нижчими.

Де тканини з авторськими принтами, вигтовлені фабрично на замовлення? Де власно виготовлена фурнітура? Чому все робиться кривими руками і виглядає дешево і незграбно? Чому в речах хочеться поміняти навіть стрічки чи шнурочки? Чому все шиється з залишків найдешевших тканин зі складів Либідської? Чому речі робляться лише "під подіумне фото", а не з розрахунком на те, що їх будуть носити люди, це ж бля не от кутюр! І чому ви принаймні тренд-буки собі не купуєте, людоньки?

Викресліть за спіску трьох-чотирьох дизайнерів, так вже і бути. Але 500-600 євро, які ці дизайнери просять за свою непогано виконану роботу, я краще витрачу на гарантовано бездоганну роботу Стелли Маккартні, наприклад. Маю до неї слабкість останнім часом. А єдина слабкість серед українських дизайнерів - Олена Даць. Хоча вона в тому бере участь швидше випадково, бо давно вже вийшла на інший рівень. Купила в неї пальто. Ідеальне згідно усіх параметрів. Як і решта її речей, які я маю.

Наташа, я с вами согласен. В особенности, более горячо поддержу вас в плане футболок. Если вы потрогаете на ощупь футболки той же подружки всех трендовых наших друзей - ксюши марченко, то поймете, что футболка эта сделана в лучших традициях турецкой текстильной промышленности. а принт на ней приятно блестит и сделан из картона наверное (по ощущениям).

у свідомості Залєвського 2010 - страшний рік, напічканий небезпеками. і шоб вберегтися, особливо весною-літом, тре бути або гомункулом, або мати рятівний циліндр і подібний пекельний пиздець))

найобразливіше в ЮФВ- це ставлення до відвідувачів як до лохів-сорок з заниженою самооцінкою, які вбухають купу бабла в подіумне дєрьмо тіки шоб на дереві похвалитись іншим сорокам. і тут замкнуте коло, бо поки сороки існують і купують, доти перед ними розсипають скельця та клапті парчі(

залевський - хороший постановщик шоу. всі біди від того, що люди не задовільняються тим, що роблять добре. гординя штовхає їх на необдумані вчинки. а відсутність адекватної самооцинки і присутність лестивого оточення змушує наїстися встиду.

А как же Андрэ Тан?! андре тан шьет по журналу Вог или сайту стайл.ком

Все вірно, підтримую.

Щодо фурнітури, не помічав, тре поглянути.

А от щодо ужасів вивертання навиворіт, то да, там капєц.

У когось бачив різні строчки!

Згадався вислів дяді Люмпена:

"Страна менеджеров в костюмах Бриони и рваних трусах".

Тан шиє по "Вог" бо має гроші на паризький номер :)

Але, якщо відверто, то не один він так робить.

ars-e-nova: Хожу на Неделю Моды и что себе думаю

В общей сложности за годы работы в СМИ я посмотрела около сотни показов украинских дизайнеров. На этой Неделе Моды была уже на десяти. Я искренне болею за украинскую моду. Мне многое нравится, с рядом дизайнеров я знакома, у меня могут быть скидки на их одежду. Сидя на показе, я думаю: «Нужно, Марина Арсенова, поддерживать украинского производителя. Да! Есть же у наших дизайнеров вторые линии. Взяла бы ты свои 500 гривен и купила бы что-нибудь недорогое со скидкой. И ходила бы модная и патриотичная».

Но в итоге я сшила одно платье у молодой Бобковой (когда цена изделия была 400 грн. с тканью), а также приняла ряд подарков – например, карнавальное платье от Дианы Дорожкиной. Я пыталась что-нибудь приобрести в «Модном квартале». Платье там стоило 700 гривен года два назад, и хоть модели были неплохие, ужасало качество ткани. Одно время у меня была скидка 20% на вещи Анны Бублик. Я заходила в ее бутик, но вещи из ее прошлых коллекций выглядели поношенными – украинские дизайнеры часто дают свою одежду напрокат, а вещи из новых коллекций стоили заоблачно дорого.

В то же время я насчитала в своем гардеробе 7 изделий от российских дизайнеров! Я конечно, хоть и русская красавица, но на показах Russian Fashion Week не была, имен дизайнеров знаю два и вообще о них не переживаю. Россия большая – авось без меня не пропадут. В этом августе я гостила у папы в Туле. Папа подарил мне денег, но я не собиралась покупать одежду в России – купюры в Украину везти легче, чем платья. Однако в их главном ТЦ я нашла бутик, в котором были представлены марки Lillies, So French и Е2О. Хорошие фасоны, качественные ткани, интересные модели. Вышла оттуда с объемным пакетом с платьями, юбкой, блузой. Например, сиреневое платье обошлось мне в 160 гривен (это с сезонной скидкой, но если умножить на 50% или на 70%, выйдет не менее приемлемо).

Я понимаю, что Россия большая. Дизайнер придумал модель, растиражировал от Москвы до Камчатки – вот и прибыль, за которой стоит качество. В России также доход у населения выше. И, конечно, сочувствую украинским модельерам, у которых могут одеваться только их друзья и подруги.

Но причем тут я? Извините, дорогие, патриотизм – патриотизмом, а красивое платье мне проще купить в России в два-тр раза дешевле, чем у вас. Ну или шить в Украине, но у неизвестного портного по своим эскизам, а не спонсорской поддержкой заниматься.

Я, кстати, в своем посте об украинских и российских дизайнерах забыла это упомянуть, а когда покупала -- радовалась сильно, что к каждой вещи были прикреплены картонные красивые бирки (такие красивые, что не хотелось выбрасывать) с составом, с пуговицой и кусочком ткани. На бирке для юбки из льна написано было даже, из чего сделана косая бейка на изнаночном шве. Все вещи мне завернули в красивую бумагу для подарков, а только потом -- в пакет. Причем, все они стоили без скидки где-то 500-1000 гривен, а со скидкой -- 160-500. И если в соседней стране такие же дизайнеры делают качественно, то почему у нас не так. А с Зарой, ЭйчЭндЭм -- я даже не сравниваю, разница очевидна.