Путешествия с Талой Гончаровой

Тала Гончарова, шеф-редактор Starlife , 16 мая 2015 в 09:38

Героїчна оборона Києва під час Другої світової: мандруйте і пам’ятайте!

 9 травня Україна відзначила 70-річчя Перемоги у Другій світовій війні. Для нас з друзями це стало приводом вирушити місцями бойової слави на Київщині. Вийшла пізнавальна екскурсія, під час якої ми вкотре усвідомили, наскільки героїчними та самовідданими були наші бабусі й дідусі.

Маршрут нашого туру під назвою «Київський укріпрайон» ми спланували спільно з Київським обласним центром розвитку туризму (www.ko-tourism.gov.ua). Він охопив такі пункти: м. Київ – смт Чабани Києво-Святошинського району – с. Віта Поштова Києво-Святошинського району – с. Юрівка Києво-Святошинського району –  с. Круглик Києво-Святошинського району – с.Романків Обухівського району – с. Нові Петрівці Вишгородського району – м. Київ. По дорозі ми побачили ДОТи, стали свідками військової реконструкції, відвідали ресторан у стилі мілітарі та музей.

Отже, все по порядку, а саме починаємо з ДОТів. Досвід Першої світової війни показав, що навіть найпотужніші фортеці, оточені супротивником, не здатні витримати тривалий штурм і артилерійські обстріли. Тому військові інженери почали відмовлятися від кругових зімкнутих фортець на користь численних невеликих та більш дешевих фортифікаційних споруд, які утворювали цілісну систему укріплень – укріплений район.

Київський укріпрайон (КиУР) пролягав на 85 км з півночі на південь і охоплював Київ напівкільцем, впираючись флангом в річку Дніпро. Було побудовано 246 довготривалих споруд. Окрім вогневих точок, командних та спостережних пунктів зводились фальшиві споруди, позиції та укриття для військ польового заповнення, прокладались електричні та телефонні комунікації та інші елементи інфраструктури. Основу двох ліній складали довготривалі вогневі точки (рос. ДОТ), третя лінія, яка фактично проходила околицями Києва.

Будувався КиУР з 1928 по 1933 рік для того, щоб зупинити наступ кавалерії і піхоти перехресним вогнем із кулеметів. Тоді ще не знали, що наступна війна стане «війною моторів», а механізовані з'єднання будуть використовуватися у відриві від піхоти.

Після того, як Радянський Союз розширив свої кордони на Захід у 1939-му, КиУР було вирішено законсервувати. Зняте обладнання відправляли до нового кордону, де будувалася нова лінія укріпрайонів. Тож у 1941 році його довелося спішно поновлювати, набирати гарнізони з киян і мешканців Київщини. Місто готувалося до оборони: копати окопи щодня виходили десятки тисяч чоловік.

24 червня 1941 року, командувач Південно-Західним фронтом генерал-полковник Михайло Кирпонос, ім’я котрого і зараз носить одна з вулиць Києва, видав директиву про формування частин КиУРу, відновлення устаткування й озброєння ДОТів, звідення польових укріплень. Мобілізоване населення та інженерні війська створили навколо Києва десятки кілометрів протитанкових ровів та перешкод, встановили металеві їжаки, доротові електрифіковані загородження, мінні поля, окопи, траншеї, ходи сполучення. І цим дуже затримали ворога.

Зараз закинуті ДОТи, відголоски часів війни, на громадських засадах розчищають і приводять до ладу волонтери Міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель».

Павло Нетесов, керівник МАІФ «Цитадель», розповів нам, що деякі члени організації займаються КиУР-ом вже 30 років. Фортифікатори проводять безкоштовні екскурсії для школярів та й усіх охочих: достатньо знайти на сайті телефон і набрати номер. А для нас в селі Віта-Поштова ще й було проведено реконструкцію бою між «нашими» та «фашистами». Опинившись у «зоні бойових дій» ми немов стикнулися з війною обличчя до обличчя… В такі моменти багато усвідомлюєш і відчуваєш вдячність до захисників Вітчизни на всіх фронтах.

Пунктом подорожі став і відомий мені раніше лісовий клуб «Партизан» по Обухівській трасі. Обраний раніше стиль мілітарі є вельми актуальним сьогодні. Ціни «польової кухні» в закладі, як на мене, зависокі, та ми з-задоволенням випили фронтових сто грам… чаю з настоянкою. Погода була дощова і тематичний заклад нас люб’язно зігрів.

І ось нарешті ми вирушили до останнього пункту нашого маршруту – села Нові Петрівці. Ні, не до популярного нині Межигір’я, а до Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Експозиція музею розповідає про події осені 1943 року, форсування Дніпра і створення Лютізького плацдарму, хід Київської наступальної операції. Найбільше мене вразила масштабна діорама «Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943 рік», що відкрилась 5 травня 1980 року.

Тож пропоную і вам проїхатись цим маршрутом і пережити власні емоції.

Маршруту туру «Київський укріпрайон»:

- смт Чабани Києво-Святошинського району, ДОТ №186

- с. Віта Поштова Києво-Святошинського району, ДОТ №179, №180.

- с. Юрівка Києво-Святошинського району, ДОТ № 204, № 20

- с. Круглик Києво-Святошинського району, ДОТ № 178

- с. Романків Обухівського району, Лісовий клуб відпочинку «Партизан»

- с. Нові Петрівці Вишгородського району «Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»

Як дістатися: До смт Чабани можна дістатися з Києва маршрутками, що йдуть через Одеську площу, від Нових Петрівців до Києва – прямою маршруткою, або через Вишгород , до станції метро «Героїв Дніпра».

Туристично-інформаційна лінія Київської області: тел.: +38 044 223-04-28, skype: tur_info 

Міжнародна асоціація дослідників фортифікації «Цитадель»: www.relicfinder.io.ua, тел.: +38 067 503 32 52

Красивые фото, Путешествия, туризм, Путешествия с Талой Гончаровой, Київщина (Киевщина), Ресторан, кафе, бар, Друга світова війна (Вторая мировая война)
Загрузка...
Интер - программа на неделю