Алена Че , 6 сентября в 17:31

Анна Афанасьєва: «Журналіст має бути цікавим до всього»

Журналістка та ведуча програм Дніпровського Обласного радіо Анна Афанасьєва працює близько року, та, незважаючи на це, вже встигла спробувати себе у різних амплуа і не збирається зупинятися на досягнутому. Саме з Анною ми сьогодні познайомимося.

Анно, для початку розкажіть, будь ласка, як розпочалася Ваша журналістська діяльність?

Ще з підліткового віку я дуже любила дивитися новини. Особливо цікаво було спостерігати за тим, як працюють ведучі та журналісти. Після школи я вступила на факультет української та іноземної філології та мовознавства до Дніпровського Національного Університету імені Олеся Гончара. Після закінчення 4-го курсу відчула, що вже потрібно починати шукати роботу , хотіла працювати у ЗМІ. І тут викладачка запропонувала спробувати себе на радіо. Я вирішила не зволікати. На співбесіді мені дали завдання скласти сценарій до програми на будь-яку тему. Зі сценарієм я впоралася, і мою кандидатуру затвердили після першої ж спроби.

Про що була Ваша перша радіопрограма?

Моя перша радіопрограма була про життя і творчість української художниці Марії Башкірцевої. Дізналася про неї під час вивчення в університеті історії української культури. Про цю сильну жінку, на жаль, мало кому відомо. Марія Башкірцева надихнула мене і я захотіла, щоб про неї почуло більше людей.

А які програми Ви ведете зараз?

Зараз я працюю в інформаційному та художньому відділах. Готую випуски новин, репортажі, програму «Тема дня», у якій у більш розгорнутому вигляді розповідаю про актуальні події краю. У програмі «Побратими» розповідаю про події у зоні АТО та знайомлю слухачів з захисниками нашої Батьківщини. Також разом з колегою Анною Аксьоновою готуємо програму «Наш край», розповідаємо у ній про тих, на честь кого перейменовані вулиці нашого міста. Крім цього готую і веду мистецькі програми. Тема культури завжди була мені цікава.

Ви не думали про те, щоб спробувати себе у друкованій або у тележурналістиці?

Думала. Побувавши на «Львівському медіафорумі» цього року, я зрозуміла, що хочу спробувати себе і на телебаченні, і у друкованому виданні, адже журналіст має бути цікавим до всього. Гадаю, радіо- це тільки початок. До речі, я вже пробувала себе у документальній журналістиці. Нещодавно разом з кількома українськими колегами відвідала Відень. Разом з командою ми працювали над документальним фільмом про виконавців Віденської опери українського походження.

Чому Ви вирішили навчатися не на журналістиці, а на українській філології?

Насправді після школи я подавала документи на декілька спеціальностей, не лише гуманітарних. Зупинила вибір на філології, оскільки вона охоплює багато сфер і розширює кругозір.

Багато філологів пише вірші (прозу). Ви з таких?

Вірші я не пишу і ніколи не писала. Гадаю, на це має бути хист від природи. Щодо прози, то, за словами колег, у мене є нахил до публіцистики. Особливо це помітно при роботі над культурно-мистецькими програмами.

Окрім журналістики Ви займаєтеся волонтерською діяльністю. Скажіть кілька слів про це.

Волонтерством я розпочала займатися у 2015 році, вступивши до лав ГО «Армія SOS». Разом зі своїми колегами ми збираємо гуманітарну допомогу, безпосередньо відвозимо її в зону АТО. Організовуємо виставку «На лінії вогню» у різних містах країни. Вона несе у собі інформативну функцію, а також спрямована на збір коштів для воїнів АТО. Нещодавно зявився новий проект «Територія Незалежності». Це такий простір, де люди можуть поспілкуватись з нами, з бійцями, з парамедиками, задати питання, подивитись експонати виставки, пройти курс домедичної допомоги.

У Вас є хобі, про які ми ще не знаємо?

Зараз увесь вільний час займає волонтерська діяльність. Раніше професійно займалася спортом: художньою гімнастикою , бадмінтоном, танцями. Люблю малювати, це заспокоює вир думок у голові.

Які Ви любите книги, фільми та музику?

Дивлюся історичні фільми. Надзвичайно приємно, що останнім часом такі з’являються і в українському кінематографі. Читаю прозу і поезію літературних класиків та українських постмодерністів. Слухаю абсолютно різну музику, проте дуже тішуся, що україномовні гурти та виконавці випускають більше якісної музики та не бояться експериментувати.

А як Ви ставитеся до ненормативної лексики у творчості?

Вцілому негативно. Проте, існують випадки, коли вживання такої лексики є цілком доречним і додає особливого колориту. Мистецтво для мене - це щось «високе», а ненормативної лексики вистачає в буденності.

І наостанок скажіть, звідки в уродженки російськомовного міста така любов до всього українського?

Насправді ніякого патріотичного виховання у мене не було, однак я маю західноукраїнське коріння. Мабуть саме воно зіграло свою роль, і з любов’ю до України я народилася.

Комментарии

Загрузка...
Интер - программа на неделю